Jarina Ĉornohuz
| Jarina Ĉornohuz | |
|---|---|
 | |
| Persona informo | |
| Naskonomo | Ярина Ярославівна Чорногуз |
| Naskiĝo | 18-an de majo 1995 (31-jaraĝa) en Kievo |
| Lingvoj | ukraina |
| Ŝtataneco | Ukrainio  |
| Familio | |
| Patro | Yaroslav Chornohuz (en)  |
| Amkunulo | |
| Okupo | |
| Okupo | poeto korespondisto militisto volontulo sanlaboristo |
Jarina ĈORNOHUZ, plennome Jarina Jaroslavivna Ĉornohuz (ukraine Ярина Ярославівна Чорногуз) (naskiĝis la 18-an de majo 1995 en Kijivo) estas ukraina poeto, volontulo, armea oficiro, marsoldato, armea kuracisto, skolto de la Armitaj Fortoj de Ukrainio, partoprenanto en la rusa-ukrainia milito.
Ŝi estas nepino de la ukraina verkisto Oleh Ĉornohuz.[1]
Laŭ la revuo "Focus", ŝi estas inkludita en la listo de la 100 plej influaj virinoj de Ukrainio (2021).[2]
Biografio
[redakti | redakti fonton]Jarina Ĉornohuz naskiĝis la 18-an de majo 1995 en la urbo Kijivo.
Ŝi diplomiĝis ĉe la Fakultato de Homaj sciencoj de la Nacia Universitato "Kijiva Mohila Akademio" (2019, magistro).
En la 2010-aj jaroj, ŝi estis aktivulo de la civitana movado Vidsiĉ[3][4]. Partoprenanto de la Revolucio de digno. Kunordiganto de la iniciato "Transiru al la ukraina", kunorganizanto de la projekto "Movomarathon-25" [5][6], organizanto de la kampanjo "Printempo sur Granito".[7]
Ŝi deĵoris kiel volontula sukuristo sur rotacioj en la medicina volontula bataliono "Hospitaljeri". En 2020, ŝi estis batalkuracisto sub kontrakto, de 2021 - sur la fronto kiel batalkuracisto kaj skolto.
Ŝi vartas sian filinon Orisja.[8]
Verkoj
[redakti | redakti fonton]Aŭtoro de la poemaro "Kiel fleksiĝas la fajra rondo" (2020)[9][10], kiu estas dediĉita al amato, mia amata Mikola Soroĉuk "Krasni", kiu pereis la 22-an de januaro 2020 ĉe la fronto de kuglo de rusuja kaŝpafisto[11].
- Dua poemaro: [dasein: defendo de ĉeesto] (2023). Pro ĉi poemaro al la aŭtorino estis aljuĝita Ŝevĉenka ŝtata premio (2024).
- Tria poemaro: Nenies safrano (2025).
Tri poemojn de Jarina esperantigis Petro Palivoda (Ukraina Stelo, 2025, n-ro 3).
Premioj
[redakti | redakti fonton]- Medalo "Por savita vivo" (19-a de majo 2022) - pro persona kuraĝo kaj sindonema agado, pruvita en la protekto de la ŝtata suvereneco kaj teritoria integreco de Ukrainio, lojaleco al la milita ĵuro[12].
- Premiito de la IV-a premio de la literatura konkurso de la eldonejo "Smoloskip" (2020) pro la kolekto "Kiel fleksiĝas la fajrta rondo"[13].
Referencoj
[redakti | redakti fonton]- ↑ Ярина Чорногуз — онука вінницького «класика» літератури Олега Чорногуза, звернулась до президента Зеленського (відео) // 33-й. — 2020. — 14 лютого
- ↑ Ярина Чорногуз в рейтингу «100 найвпливовіших жінок України за версією журналу "Фокус" 2021» // Фокус
- ↑ Перший проректор Вінницького національного аграрного університету: “Що ти, задрочений, знімаєш?” (ВІДЕО). Про сайт «Майдан». 17.07.2013
- ↑ 39-а стаття Конституції чудово все регулює – активістка. Радіо Свобода. 26.06.2013
- ↑ Ярина Чорногуз // Громадське радіо.
- ↑ Мовомарафон-25 — як перейти на українську за 3,5 тижні? // Громадське радіо. — 2016. — 14 серпня.
- ↑ Місяць «Весни на граніті»: як ізсередини виглядає акція під ОП, започаткована Яриною Чорногуз. Новинарня. 13.04.2020
- ↑ «Пішла на фронт, щоб пережити втрату коханого». BBC Україна. 15.10.2022
- ↑ Ірина Головай, Як вигинається вогненне коло Arkivigite je 2023-02-04 per la retarkivo Wayback Machine // Слово Просвіти. — 2022. — 10 січня.
- ↑ Книга «Як вигинається вогненне коло» // Наш формат.
- ↑ Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого
- ↑ 349/2022/19 травня 2022 Про відзначення державними нагородами України.
- ↑ Лауреати літературного конкурсу // Смолоскип.
Vidu ankaŭ
[redakti | redakti fonton]Eksteraj ligiloj
[redakti | redakti fonton]- З окопів Донбасу в Пентагон і назад. Морпіх Ярина Чорногуз — про свій досвід бойової медички і дипломатки // Новинарня. — 2022. — 5 жовтня.
- Ю. Добуш, «Війна — наша доля»: Інтерв'ю з Яриною Чорногуз Arkivigite je 2023-03-05 per la retarkivo Wayback Machine // apofenie. — 2022. — 2 червня. (angle)
- «Чи зрозуміли ви всі, яка це розкіш ходити українською землею? Мені дуже боляче за території, що зараз в окупації», — морпіх 503-го батальйону Ярина Чорногуз. Відео // Цензор.нет. — 2022. — 30 травня.
- М. Прус, К. Голубчик, «Заради майбутнього своєї доньки». Історія бойової медикині Ярини Чорногуз. Інтерв'ю // Голос Америки. — 2022. — 14 квітня.
- О. Княжик, В армії повинні бути люди, які мають бойовий досвід і мотивацію — розвідниця Ярина Чорногуз // Gazeta.ua. — 2021. — 27 грудня.
- Я. Радченко, Жінки в морській піхоті: досвід Ярини Чорногуз // Explainer. — 2021. — 1 липня.
- Єлизавета Гончарова, Ярина Чорногуз: «Протест — це інтелектуальний акт, що має сприяти розвитку» // Тиждень. — 2020. — 1 травня.
Tradukfonto
[redakti | redakti fonton] | En tiu ĉi artikolo estas uzata traduko de teksto el la artikolo "Чорногуз Ярина Ярославівна" en la ukraina vikipedio (fonta versio 37782402). En historio de la alilingva artikolo troveblas la kontribuantoj. |